ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОНОМАСТИЧНИХ СТУДІЙ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ МІКРОТОПОНІМІКОНУ В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПІ

Анотація

У статті розглянуто теоретико-методологічне підґрунтя у сфері пропріальних студій та класифікації мікротопонімії з урахуванням її лексико-семантичної та структурно-словотвірної специфіки у працях українських та зарубіжних мовознавців.

Для різноспектрового аналізу ономастикону, а саме мікротопонікону, сучасні лінгвісти використовують практично усі актуальні методи та додаткові прийоми. Як відомо, не існує чіткої диференціації між прийомом та методом, методом і напрямком тощо, адже будь-який науково-технічний чи науковий прийом може поступово виокре­митися у метод. Погоджуємося з українським вченим Ю. Карпенком, що методика, метод і прийом взаємопов’язані, оскільки метод складається з прийомів, а методологія – з методів.

Виокремлено відповідні способи і прийоми, особливо ефективні для пропріальних досліджень, зокрема:  мовну атрибуцію та інвентаризацію зафіксованих онімних одиниць; текстологічний аналіз; генетичний і диферен­ційний аналізи;  етимологічний аналіз;  реконструкцію оніма та його варіантів; струк­турно-словотвірний аналіз; формантний аналіз тощо.

Встановлено, що в українських та зарубіжних ономастичних розвідках мікротопонімікон прийнято аналізувати  у межах двох традиційних  категорій з подальшою їх градацією та з урахуванням певних екстра- та інтралінгвальних факторів. Крім цього, висвітлено особливості теоретико-методологічних засад  ономастичних досліджень в Україні, Білорусії,  Болгарії, Польщі, Англії, Німеччині тощо.

Загалом засвідчені найменування на позначення локальних об’єктів містять значущу інформацію про географічне становище обстежуваного регіону, етносвідомість його мешканців та сприяють подальшому всебічному вивченню пропріальної системи.