НАЦІОНАЛЬНО – ВИЗВОЛЬНИЙ ПАФОС ПРОМЕТЕЇЗМУ В «ДЗЯДАХ» А. МІЦКЕВИЧА ТА «КАВКАЗІ» Т. ШЕВЧЕНКА

Анотація

У польській та українській літературі прометейські мотиви знайшли особливе відображення у творчості Адама Міцкевича та Тараса Шевченка - двох великих поетів, які писали свої твори в контексті визвольної боротьби. Такі твори, як Дзяди Міцкевича та Кавказ Шевченка, є видатними прикладами прометеїзму, де особистий бунт героя переплітається з долею народу, який бореться за свободу і незалежність. Прометеїзм у творчості обох поетів виходить за межі звичайного героїзму — це глибоко вкорінена філософія, у якій бунт особистості проти несправедливості набуває майже релігійної форми самопожертви заради національної справи. У творах обох поетів прометеїзм набуває особливого значення в національному та політичному контексті. Польща, розділена між окупантами, та Україна, під російським пануванням, були країнами, які зазнали довготривалої неволі тому прометейська постава героїв творів Міцкевича і Шевченка відображає боротьбу народів за свою свободу.

Тема романтичного прометеїзму у творчості Адама Міцкевича та Тараса Шевченка залишається актуальною, оскільки відображає універсальні цінності, які й досі резонують у сучасному світі. Бунт проти несправедливості, боротьба за свободу та захист прав особистості і народу — це питання, які досі займають центральне місце в політичних та соціальних дебатах. У часи глобальних змін, збройних конфліктів та боротьби за права людини постать Прометея — символу бунту та самопожертви — знову стає натхненням для багатьох соціальних та політичних рухів. Прометеїзм, як ідея, відображає потребу протистояння авторитарним режимам, тоталітарним ідеологіям та будь-яким формам утисків. У контексті сучасних прагнень до незалежності, таких як боротьба України за суверенітет, відсилання до прометеїзму, особливо у творчості Шевченка, набуває величезного значення, нагадуючи про необхідність витривалості перед обличчям страждань та несправедливості.

Крім того, і Міцкевич, і Шевченко у своїх творах підкреслювали роль поета та митця як морального провідника свого народу. У часи політичних та етичних криз відповідальність інтелектуалів і творців за формування суспільної свідомості є не менш важливою. Їхні позиції можна трактувати як заклик до залучення митців та інтелектуалів до суспільних справ, а також як нагадування, що слово має силу формувати реальність. І врешті, прометейський мотив страждання за вищу ідею чи цінності все ще присутній у літературі, кіно, мистецтві та культурі, які часто звертаються до архетипів бунту та самопожертви. Ці універсальні теми забезпечують спадковість діалогу між минулим і теперішнім, показуючи, що боротьба за свободу, справедливість та гідність не втрачає своєї актуальності в жодну епоху.