ФІТОНІМІЧНИЙ ПРОСТІР ПОВІСТІ «У НЕДІЛЮ РАНО ЗІЛЛЯ КОПАЛА»: ЕТИМОЛОГІЯ ТА СЕМАНТИЧНИЙ РОЗВИТОК

Анотація

У статті досліджено шляхи формування, історичну динаміку та специфіку функціонування фітонімічної лексики в українській мові. На основі глибокого аналізу історико-лексикологічних джерел, писемних памʼяток та лексикографічних праць простежено еволюцію назв рослинного світу від давньоруського та староукраїнського періодів (XIV–XVIII ст.) до формування сучасної української літературної мови (XIX–XX ст.). Окрему увагу приділено методологічним підходам до дослідження східнословʼянського словникового складу, специфіці фіксації номенів рослин у памʼятках ділового письменства, а також висвітленню фітонімів як ідіоетнічних маркерів української мовної картини світу через їхній багатий семантико-символічний потенціал у фольклорному та художньому дискурсах. Досліджено структуру, етимологічні витоки та контекстуально-семантичну трансформацію фітонімічної лексики в повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала…». Проаналізовано значення рослинних номенів у міфопоетичному та художньо-символічному аспекті.