ОСОБЛИВОСТІ КОНСОНАНТИЗМУ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ГРАМОТАХ XV СТ.

Анотація

У статті йдеться про мовну варіативність українських грамот XV cт. За допомогою наскрізного аналізу документів досліджено особливості консонантизму староукраїнської мови того часу, визначено територіальну специфіку засвідчених фонетичних явищ.

На підставі вивчення мови писемних пам’яток встановлено, що різні наслідки реалізації приголосних фонем призвели до розвитку варіативності в консонантизмі української мови XV ст., зокрема, відображено чимало важливих фонетичних явищ: ствердіння приголосного [р'], притаманне південно-західноукраїнським діалектам; ствердіння шиплячих приголосних, типове для української мовної системи; часті приклади твердого приголосного [ц], характерного північноукраїнським говіркам; уподібнення м’якими передньоязиковими приголосними наступного [j], відображене в сучасній українській мові; уподібнення у сполученнях „дзвінкий + глухий” та „глухий + дзвінкий”; спрощення в групах приголосних, наявне в українській мові сьогодні; різнопланова специфіка рефлексів звукосполучень *dj, *zdj; ознаки переходу [мj] > [мн], притаманного південно-західним говіркам; відображення звуків [г] та [ґ] та ін.