МЕТОДОЛОГІЯ ПОНЯТТЯ «КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

У наш час питання мовленнєвої вправності студентів набуває особливої актуальності у зв’язку з прийняттям нової законодавчої бази щодо української мови, новий Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Професійна комунікативно-мовленнєва компетентність, на думку провідних вітчизняних і зарубіжних учених, розглядається як багатофакторне утворення, що уможливлює успішне здійснення професійної діяльності, а також у своїх напрацюваннях науковці поєднували традиційні підходи до викладання мовознавчих дисциплін (структурний, нормативний, компетентнісний) із новітніми (комунікативно-дискурсологічним, проєктивним тощо). Зібрано ґрунтовний матеріал щодо наукових розвідок у цій царині. Розглянуто теоретичні засади категорії «комунікативно-мовленнєвої компетентності». Виокремлено метакомунікативні компетентності, які дозволяють мобілізувати внутрішній потенціал особистості для зовнішньої (професійної) реалізації комунікативно-мовленнєвого потенціалу. Обґрунтовано важливість формування професійних компетентностей учасників освітнього процесу з допомогою таких компетентностей, як: саморегулювальна, оптимізувальна, культурно-етична, самоосвітня. З’ясовано, що студент-словесник повинен не тільки володіти мовленнєвою комунікацією, а й усіляко шанувати, відстоювати й цінувати слово як особистісно значущу царину. Акцентовано увагу на тому, що під час дистанційного навчання на основі самостійно організованої комунікації поняття «комунікативно-мовленнєва компетентність» необхідно розглядати не стільки як бажаний результат, скільки як уже наявну інтенцію особистості. Наголошено, що в процесі формування комунікативно-мовленнєвих компетентностей майбутніх учителів на зміну структурному підходу, який є частково виправданим на початку вивчення мови, варто застосовувати інноваційні дискурс-орієнтовані методики.