КОРПУСНІ МЕТОДИ У ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ

Анотація

Стаття зосереджується на вивченні поточного етапу та перспектив розвитку корпусної методології у перекладознавстві як одного з ключових векторів сучасної науки про переклад. Розглядаються методологічні новації у царині, насамперед трансформація від описових стратегій до концептуальних і практично-орієнтованих методик, що відображає еволюційні зміни корпусних перекладознавчих студій останніх років. Пріоритетну увагу зосереджено на дослідженні інноваційних аналітичних конструкцій для корпусно-базованих перекладознавчих досліджень, сформованих на підґрунті моделі оцінювання перекладацької якості Хауз та концептуальних засад деформаційних процесів у перекладному тексті Бермана. Проаналізовано проблематику браку єдиної методологічної платформи, що спричиняє різноманітність у трактуванні ідентичних даних і підриває об'єктивний і науковий характер підходу. Розкрито значення корпусного аналітичного апарату у педагогіці перекладу, зокрема застосування навчання, орієнтованого на дані, та корпусного аналізу для оптимізації освітніх процесів. Обґрунтовано потребу поєднання лінгвістичних досягнень з позамовними чинниками для подолання надмірного фокусування на окремих текстах та перекладацьких універсаліях. Прикладна цінність дослідження полягає у визначенні рекомендацій щодо розширення обсягів корпусно-базованих перекладознавчих студій через застосування мультидисциплінарних стратегій та об'єднання різноманітних корпусних типів. Результативність дослідження може знайти застосування у модернізації освітніх програм з перекладознавства, формуванні нових методик корпусного аналізу та створенні інноваційних педагогічних засобів. Подальші дослідницькі перспективи охоплюють розробку стандартизованих корпусно-аналітичних методологій, формування спеціалізованих корпусів для різних перекладацьких типів та імплементацію штучного інтелекту у корпусних розвідках.