ТИПОЛОГІЧНА СПОРІДНЕНІСТЬ ПОЕЗІЙ Г. СКОВОРОДИ ТА ДРАМИ КАЛЬДЕРОНА ДЕ ЛА БАРКИ «ЖИТТЯ – ЦЕ СОН»

Анотація

У статті простежено типологічну спорідненість поезій Г. Сковороди та драми Кальдерона де ла Барки «Життя – це сон» у контексті барокової літератури. Очевидна близькість пошуків і відкриттів обох митців у їх світоглядних, людинотворчих та естетичних концепціях, співзвучних із бароковою добою. На перший план письменники висували необхідність визначення людиною, духовний світ якої є ареною двобою добра і зла, свого місця у Всесвіті і на Землі. Підкреслено, що основним відкриттям філософії українського митця Г. Сковороди є проблема щастя людини та шляхи його досягнення. У творах мандрівного філософа людина виступає мірою всього існуючого, бо перш, ніж пізнати великий і символічний світи, вона повинна пізнати саму себе. Найважливішим для людини Сковорода вважав щастя. Щастя повинно бути побудоване на непохитній основі, яку складає невидимість, воно не залежить ні від землі, ні від небес. У кожної людини є своя природа, тому можна обрати собі заняття у «сродності» з цією природою. Доля Кальдерона, творця естетики бароко, складає вузол суперечностей його епохи. Письменник поєднує філософські роздуми над сутністю людського життя, над пошуками істини, свого місця в суспільстві, розуміння людиною самої себе з палкою пропагандою релігійного фанатизму й самозречення. Незважаючи на те, що шлях героїв Кальдерона до усвідомлення сенсу буття тяжкий і тернистий, сповнений втрат, розчарувань і сумнівів, письменник вірить у те, що людина здатна перемогти себе і вистояти перед лицем невблаганної долі. Естетичний ідеал людини, вибудований у його творах, вів читачів та глядачів до пробудження душі, до плідної діяльності на шляху реалізації своїх прихованих можливостей, до розкриття таємниць буття, до пошуку істини. Світ символів і алегорій як яскраве відображення естетики бароко зближує Г. Сковороду і Кальдерона де ла Барку в думці, що призначення людини як соціальної істоти – прокинутись до життя, зробити світ навколо себе кращим, прямувати до вищого абсолюту.