СИСТЕМА ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ В УКРАЇНСЬКИХ ГРАМОТАХ XIV – XV СТ.: ВАРІАТИВНІСТЬ ФОРМ

Анотація

У статті проаналізовано явище варіативності в системі словозміни іменників, засвідчених в українських грамотах XIV – XV ст., визначені причини таких мовних хитань, з’ясовано подальші процеси уніфікації парадигми іменників в українській мові і встановлено місце паралелізму в ній. Унаслідок впливу народно-розмовної стихії, інших мовних систем особливого поширення набуло явище аналогії, що зумовило паралелізм закінчень іменників у різних граматичних формах, зокрема, у родовому, давальному, орудному, місцевому відмінках однини, родовому, давальному, орудному відмінках  множини. Ряд мовних хитань у пам’ятках свідчить про помітний вплив усної народної стихії: у межах системи словозміни виокремлено специфічні риси говорів української мови, а саме – південно-західних та поліських говірок. Простежуємо певне руйнування традиційної орфографії й уніфікацію іменникової парадигми в граматичній системі староукраїнської мови XIV – XV ст., а відтак загальну тенденцію до об’єднання різних давніх типів відмінювання і витворення нової системи відмінювання іменників української мови.