ЛІНГВОКУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА ПАРЕМІЙ: НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ СМИСЛИ Й ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ВИКЛИКИ

Анотація

Статтю присвячено зіставному лінгвокультурному аналізу англійських та українських паремій з акцентом на виявлення національно-специфічних смислів, образних кодів і перекладацьких труднощів, зумовлених відмінностями у способах концептуалізації колективного досвіду. Актуальність дослідження визначається необхідністю комплексного вивчення англійських, німецькх і українських паремій як мовних одиниць, у яких взаємодіють семантичний, прагматичний, етнокультурний та оцінний компоненти. Метою роботи є встановлення спільних і специфічних способів репрезентації базових цінностей у паремійних картинах світу, а також визначення їхнього значення для адекватного перекладу. Методологічну основу становлять зіставний, лінгвокультурологічний, семантичний та контекстуально-інтерпретаційний методи, доповнені елементами компонентного аналізу. Матеріалом дослідження слугували англійські, німецькі та українські прислів’я і приказки, дібрані з пареміографічних та лексикографічних джерел.

Установлено, що всі розглянуі традиції репрезентують універсальні концепти праці, часу, мовлення, дружби, правди, обачності та наслідків людської діяльності, проте актуалізують їх у різних культурних координатах. Англійські паремії частіше структурують ці концепти крізь призму практичної результативності, своєчасності, індивідуальної відповідальності та прагматичної доцільності. Українські паремії виразніше пов’язують їх із моральною нормою, господарським досвідом, колективною оцінкою поведінки та символічними моделями повсякденного життя. Німецькі паремії відображають прагматичність, точність і виваженість комунікації, які  підкреслюють відповідальність і закономірність.

Доведено, що розбіжності в образній організації паремій є не периферійним стилістичним явищем, а важливим механізмом кодування культурної пам’яті. Наукова новизна полягає у систематизації співвідношень між тематичним концептом, образним кодом, оцінним компонентом і перекладацькою стратегією.

Обґрунтовано, що переклад паремій має орієнтуватися не лише на передачу денотативного змісту, а й на відтворення культурної моделі, яка організує цей зміст. Результати можуть бути використані у теорії та практиці художнього й міжкультурного перекладу, у викладанні фразеології, пареміології та лінгвокультурології.