ЛЕКСИЧНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ЗАСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ АНДРОГІННОСТІ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕКСТАХ

Анотація

Стаття пропонує комплексний лінгвістичний аналіз андрогінії, представленої у романі «Орландо» Вірджинії Вулф. Вона розміщує роман в антропоцентричній парадигмі сучасної лінгвістики та гендерних досліджень, підкреслюючи, що гендер у прозі Вулф конструюється не тільки наративно, але й лексично та граматично. Спираючись на теоретичну основу «Кімнати для себе», дослідження висвітлює концепцію Вулф про «андрогінний розум», в якому чоловічі та жіночі принципи гармонійно співіснують.

У статті стверджується, що андрогінність в «Орландо» досягається за допомогою конкретних лексико-семантичних стратегій: амбівалентних назв, оксиморонних конструкцій (наприклад, «Він був жінкою») та навмисного маніпулювання гендерними займенниками. Особлива увага приділяється символічній функції лексики одягу, яка функціонує як семіотична система, що формує сприйняття гендеру. Чоловічі та жіночі лексичні поля (штани проти кринолінів) відображають мінливі соціальні ролі та обмеження.

Система дзеркальних персонажів – Саша, ерцгерцог Гаррі та Шелмердін – ілюструє етапи гендерної свідомості: захоплення двозначністю, пародію жорстких ролей та гармонійний синтез. За допомогою іронії, алегорії та лексичного повторення (вагання, двозначність, множинність) Вулф конструює гендер як плинний процес, а не як фіксовану категорію.

У статті робиться висновок, що Вулф деконструює бінарні гендерні протилежності на рівні самої мови, демонструючи, що ідентичність є динамічною і опосередкованою мовою.