ПОСТМОДЕРНА НЕНАДІЙНІСТЬ ОПОВІДІ ІШІҐУРО

Анотація

У статті досліджується феномен ненадійного оповідача як центральний структурний і тематичний елемент у прозі Кадзуо Ісігуро, зокрема в його найвідоміших сповідних романах: «Залишок дня» та «Художник хисткого світу». Аналізується, як автор використовує оповідь від першої особи із постійним, нав’язливим спотворенням правди (самообман, селективна пам'ять) для створення іронічного диссонансу між суб'єктивним сприйняттям дійсності і об'єктивною реальністю. Також досліджуються окремі сюжетні та структурні функції цього наративного прийому, доводячи, що він є інструментом деконструкції історичних та соціальних метанаративів і водночас засобом глибокого психологічного аналізу індивідуальної травми, що відносить його творчість до постмодерного психологічного реалізму.